Війна, розв’язана росією проти України, багатьох змусила більш серйозно поставитися до проблеми продовольчої безпеки. Йдеться не тільки про забезпечення населення Землі зерном, але й аграріїв посівним матеріалом. Саме з такими проблемами стикнулися вітчизняні фермери напередодні посівної – звісно ті, які завчасно не придбали насіння. Дефіцит вдалося ліквідувати, але ж проблема не зникає. На жаль, наші аграрії для її подолання все більше покладаються на іноземні гібриди. І даремно. Вітчизняні можуть дати фору багатьом імпортним аналогам. Це доводять селекційні розробки вчених Всеукраїнського наукового інституту селекції, зокрема їхнє останнє творіння гібрид ріпаку Майбах.
– Навіть в умовах війни ми не припинили селекційну роботу. Виходимо на ринок України з новим гібридом ріпаку Майбах, стійким до трибенурон-метилу, – розповідає засновник Інституту Мирослав Парій. – Фінальний етап роботи відбувся в кінці лютого – на початку березня. Нині гібрид проходить державну реєстрацію, польові випробування і показує дуже обнадійливі результати. Цього року висіємо перші експериментальні виробничі посіви – щоб випробувати технологію і потім масово запустити його на ринок. Упевнений, це буде справжня революція в технології, це буде бомба! На ринку України таких гібридів немає – ні вітчизняних, ні імпортних. Є тільки в Канаді та США, але також на етапі реєстрації.
За словами селекціонера, ключова відмінність гібриду Майбах – його стійкість до трибенурон-метилу, гербіциду групи сульфонілсечовин. Такі гербіциди – найдешевші, відтак дуже популярні серед аграріїв. Вони дають змогу контролювати дводольні бур’яни в посівах дводольних культур. Щоправда, трибенурон-метилом користуються в основному на зернових, а також на деяких гібридах соняшнику. Проблема в тому, що культура також зазнає негативної дії гербіциду, що в результаті зменшує її врожайність.
– Натомість гібрид Майбах має генетичну стійкість до трибенурон метилу, зумовлену специфічними мутаціями в гені АХАС. Якщо взяти до уваги низьку вартість цього гербіциду, то поєднання гібриду та гербіциду дасть змогу аграріям значно зменшити собівартість виробництва ріпаку. Так, норма внесення гербіциду лише 50 г\га. Тож вартість обробки посівів ріпаку набагато нижча порівняно з іншими гербіцидами, які використовуються на ріпаку, – зазначає Мирослав Парій. – Нині компанії, які пропонують насіння ріпаку, пропонують і гербіциди для їх виробництва. Але ця технологія буде набагато вигіднішою. Фактично в умовах спаду економіки, відсутності обігових коштів, неможливості вигідно продати врожай дешеві, але якісні технології стають вигідною альтернативою.
Процес триває
Приємно констатувати, що війна кардинально не вплинула на селекційний процес в країні – вітчизняні селекціонери продовжують працювати над новими розробками. Хай і повільніше, ніж у мирний час, адже доводиться долати певні труднощі, пов’язані з логістикою чи браком нового обладнання. Утім, вихід завжди є. Так, наприклад, замість нового німецького ізолятора науковцям ВНІС довелося обходитися вживаним. Ці складнощі дещо пригальмовують роботу, але вона не зупиняється.
– По великому рахунку ми відчуваємо, що це наш фронт і ми виборюємо незалежність України, забезпечуючи її насінням, що є гарантією продовольчої безпеки, – вважає Мирослав Парій. – Бо на початку війни іноземні компанії відмовлялися завозити в Україну насіння батьківських компонентів і гібридів першого покоління. І це зайвий раз підтвердило тезу, що ми повинні розвивати власну селекцію. Звісно, згодом компанії оговталися, почалися поставки. Але де гарантія, що ситуація не зміниться? Тоді Україна може залишитися без власного насіння, без засіяних полів. Особливо це стосується ріпаку, соняшнику, кукурудзи, де використовується гібридне насіння.
Що ж, війна дає шанс вітчизняним гібридам збільшити свою присутність на ринку. Адже вони нічим не поступаються своїми характеристиками іноземним. Тут швидше спрацьовує менталітет – мовляв, наше не може бути кращим за іноземне. Тому й сіють вітчизняні ріпаки чи сою на гірших полях, застосовують екстенсивну технологію. І відповідний мають результат. Тож питання тут не до селекції, а до агронома.
Інша причина засилля імпорту – більш агресивна комерційна політика іноземних компаній. Відтак виникає й питання до виробників, які згодні купувати насіння в компаній, жодна з яких не пішла з російського ринку, наголошує Мирослав Парій. Натомість кошти від створеного в Україні тут і залишаються, спрямовуються на подальший розвиток, зростання економічного потенціалу держави.
Обери свій гібрид
Щодо самих культур, то сьогодні складно говорити про їх адаптованість до певних кліматичних умов, бо вони змінюються з року в рік. Але портфоліо гібридів ріпаку ВНІС достатньо велике, щоб забезпечити високий рівень урожайності в різних зонах, із застосуванням різних технологій.
– У зонах ризикованого землеробства ми рекомендуємо наші гібриди Грім і Редстоун. Вони показали себе дуже добре на Півдні та Сході країни, витримують посушливі умови, пробачають певні огріхи у виробництві, – говорить завідувач відділу селекції ріпаку ВНІС Андрій Сидоров. – Для Заходу, Центру рекомендуємо вирощувати гібриди за класичною технологію, зокрема Халк. Це високоврожайний гібрид, призначений для високої культури агротехніки, який може забезпечити до 5 т\га. Ми взагалі не рекомендуємо в цих зонах вирощувати ріпак новачкам, бо ця культура потребує інтенсивної технології. Стійкі до імідазолінів гібриди Паркер і Блекстоун дуже популярні серед аграріїв, бо їх можна вирощувати й за класичною технологією. На Заході рекорд Паркера – 5,1 т\га, Блекстоуна – 4,9 т\га. Насамкінець наголосимо, що цього року обсяги насіння в компанії обмежені, тому охочим його придбати треба поспішати. Додаткова вигода – програма страхування ріпаку від неотримання сходів чи неперезимівлі. У разі настання страхового випадку фермери можуть компенсувати свої збитки, придбавши зі знижкою насіння кукурудзи або соняшнику. Якісне і вітчизняне.
Обрати країну