Прояв і розвиток білої гнилі залежить від вологості повітря і температури ґрунту і повітря. Масове ураження соняшника спостерігається в районах з підвищеною вологістю і в роки з частими опадами. Інтенсивність прояву білої гнилі кореневої системи і прикореневої частини стебла, залежить від кількості опадів, що випали у першій половині вегетації соняшника. Біла гниль кошиків масово розвивається від опадів, що випали у період цвітіння і достигання рослин.
Шкідливість білої гнилі виражається у зниженні урожаю, посівних і товарних якостей насіння і залежить від часу зараження рослин. Соняшник, уражений у молодому віці, гине. На рослині, ураженій в більш пізній період насіння хоча і утворюється, але воно легковаге, часто має зруйнований зародок і містять значно менше олії. Порожніх і щуплих насінин з уражених рослин у 5–20 разів більше, ніж зі здорових. Окрім того, в ураженому кошику виявляється 35–90 насінин зі склероціями. Олія з них має гіркий смак.
Найчастіше передача інфекції здійснюється через склероції. Склероції – це тісно зплетені гіфи гриба, вкриті щільним захисним шаром пігментованих клітин. Чим крупніший склероцій, тим триваліша його здатність до ураження рослини (8–12 і більше років). Дрібні склероції, витрушені з ураженого кошика і великі склероції, подрібнені знаряддями комбайну у процесі збирання врожаю (чи то жаткою, чи то барабаном молотильного апарату) потрапляють у грунт восени при збиранні.
Висіяне навесні насіння проростає під землею, де у стані спокою знаходяться склероції. У вологому ґрунті проросток росте і стикається зі склероцієм. Таким чином відбувається ураження соняшнику внаслідок наявності ґрунтової інфекції білої гнилі. Проросток торкається склероція і той проростає міцелієм в тканини рослинки ще під землею. Чим ближче до кореня проростка розташовується склороцій, тим скоріше відбувається ураження, що наочно надано на схемі контакту склероціїв білої гнилі через ґрунтову і аерогенну інфекцію з рослиною соняшнику.
Після посіву, кожен землевласник з хвилюванням очікує сходів. А що він може побачити замість струнких рядочків розгорнутих сім’ядолей?
По - перше, за надраннього ураження (стикання склероціїв з пророслою насіниною під землею) можливі випади сходів соняшнику, коли уражені рослини навіть не з’являються над поверхнею ґрунту. По - друге, від появи сходів і до третьої пари листя можуть в посіві подекуди з’являтися уражені білою гниллю рослинки, ураження яких відбулося внаслідок доростання коріння до склероціїв, розташованих у більш глибоких шарах грунту.
Типовим симптомом ураження білою гниллю є те, що за підвищеної зволоженості, корені розм'якшуються, ослизнюються і вкриваються білим нальотом – грибницею збудника хвороби.
Ми ретельно розглянули результати шкідливого впливу білої гнилі на рослини на первинних етапах росту культури, однак по мірі росту рослин і їх стикання зі склероціями, які являють собою ґрунтову інфекцію білої гнилі, можливе і більш пізнє ураження.
У другій половині вегетаційного періоду соняшнику за тривалих опадів чи коли періодичних зливових опадів, тобто за вологої погоди у період листоутворення, формування бутона і практично до цвітіння, ураження білою гниллю відбувається за допомогою аерогенної інфекції – аскоспор (див. рис. 1), первинного інокулюму, який є потужною зброєю серед розмаїття видів Царства Грибів.
Крупні незаорані склероції, перебуваючи на поверхні ґрунту проростають апотеціями, у порожнині яких формуються аскоспори. Саме вони переносяться повітряними масами і уражують тканини соняшнику – стебла і кошики. За вологих умов відбувається стрімкий розвиток хвороби.
Ураження стебла
В середній частині стебла, в місце прикріплення черешка зі стеблом стікають краплі дощу. Саме звідти з’являється світло - коричнева (тілесного кольору) пляма, яка радіально поширюється по стеблу, охоплюючи його (рис. 5.)
Внаслідок надшвидкого утворення міцелію склеротинії і його розповсюдженню всередині рослини, відбувається закупорка провідних пучків стебла і інтоксикація рослинного соку продуктами життєдіяльності гриба – щавлево - оцетової кислотою.
Периферія листкової пластинки кожного листка на рослині набуває коричнево - сірого забарвлення. Листки, як і сама рослина – поникають (рис. 3). Діагностичною ознакою склеротиніозного вілту є наявність плями тілесного кольору, яка охоплює стебло.
Верхня частина стебла поникає, листки в'януть і згодом, рослина гине. Якщо згодом опади припиняються, стебла в місцях ураження все одно надламуються. Внаслідок розповсюдження міцелію гриба всередині стебла, тканини руйнуються, провідні пучки оголюються, серцевина стебла всихає, у порожнині утворюються численні склероції чорного кольору, щільної консистенції і різні за формою. Яскравою діагностичною ознакою ураження соняшнику саме збудником білої гнилі є зональність. На рисунку 5 а це більш наявно, але і на зламаному стеблі вона також присутня.
Після прояву у вигляді вілту, який як правило діагностується навіть в період цвітіння соняшнику, можливе ще більш пізнє ураження. Настільки пізнє, що рослині вдається сформувати урожай.
Ураження кошиків
Після ураження аскоспорами, на тильному боці кошиків утворюється світло - коричнева пляма, як то кажучи, тілесного кольору (рис. 6). На відміну від ураження тканин кошика збудником сірої гнилі, тканини уражені S. sclerotiorum навіть на вигляд більш мокрі і при натисканні пальцем легко продавлюються. При опадах значної інтенсивності, краплі вибивають частинки з ураженої плями з ураженої рослини і вони потрапляють на ті, що ростуть навкруги поруч. Таким чином відбувається швидке поширення білої гнилі і утворюються осередки, які впродовж тривалих дощщів перезаражають все більше і більше рослин у посіві.
За високої вологості повітря, у місцях плям з'являється білий наліт, який розповсюджується по поверхні кошика, чи пронизує тканини кошика наскрізь. Якщо міцелій проникає крізь паренхіму на насіннєву сторону кошика, між насінням формуються чорні склероції у вигляді решітки. Ядро ураженої насінини всередині темніє, стає гірким на смак. Згодом тканина уражених кошиків повністю руйнуються, розпадаються, цілими залишаються лише судинні елементи (рис. 7). Склероції і уражене насіння обсипаються і згодом їх заорюють в ґрунт.
Окрім того, насіння з уражених рослин може нести в собі приховану форму білої гнилі – насіннєву інфекцію у вигляді міцелію в зародку. Навіть за протруєння така насінина не зійде в полі на наступний рік, внаслідок мацерації тканин сім’ядоль всередині лушпиння.
Таким чином, джерелами інфекції є:
- уражені рослинні рештки, які залишилися після збирання;
- уражені рослинні тканини, пронизані грибницею збудника впродовж дощів в період вегетації соняшнику;
- склероції у вигляді домішок, які висіваються в ґрунт разом з насінням;
- заражене насіння, в якому зберігається грибниця і склероції патогена;
- склероції, заорені чи незаорені у ґрунт.
Більшість склероціїв гриба, що потрапляють в ґрунт разом з рослинними рештками, зберігають свою життєздатність 7–10 років.
Фактори, що сприяють поширенню інфекції і розвитку хвороби:
- температура повітря +20…+26°С на фоні високої вологості повітря;
- тривалі густі тумани під час дозрівання рослин;
- дощова погода із значною швидкістю вітру;
- розміщення культури після ріпаку, коноплі, бобових, гречки, огірків, капусти, моркви та ін.;
- скорочена ротація культури в сівозміні;
- внесення надмірних доз азотних добрив;
- посіви з надмірною густотою стояння рослин;
- посіви соняшнику з високим ступенем забур'яненості.
На зниження ураженості соняшника склеротиніозом позитивно впливають фосфорно - калійні добрива. Внесення мікроелементів (цинку, марганцю, кобальту, молібдену) посилюють вплив фосфорно - калійних добрив. Ефективність їх посилюється з підвищенням вологості ґрунту.
Розвиток прикореневої форми білої гнилі посилюється за загущенні посівів.