Ефективні системи захисту озимого ріпаку: чим обробляють ріпак ?
Інтенсивне поширення хвороб ріпаку
Збільшення площ вирощування ріпаку призвело до розповсюдження захворюваності посівів економічно впливовими хворобами, такими як фомоз, склеротиніоз, альтернаріоз, кореневі гнилі та ін. Зважаючи, що сівозміна України перенасичена соняшником, а частина збудників грибкових хвороб є спільними для соняшнику та ріпаку, то надзвичайно актуальною є проблема захисту посівів від їх негативного впливу.
Статистика свідчить про те, що при збільшенні посівів ріпаку в сівозміні до 10% різко збільшується шкодочинність хвороб. Тому при плануванні високого урожаю культури необхідно передбачати інтенсивний фунгіцидний та інсектицидний захист протягом всієї вегетації.
Вплив погодних умов та регуляторів росту на осінній розвиток ріпаку
Інтенсивні зливи в кінці липня 2018 року дали добрий стимул для проведення посіву озимого ріпаку на великих площах навіть у сухій степовій зоні. Потужна коренева система забезпечила швидке проникнення в глибокі горизонти грунту і озимий ріпак сформував потужний і сприятливий для перезимівлі стеблестій з достатнім запасом цукрів.
Важливим було не допустити передчасного витягування стебла з осені, чому могли запобігти ріст регулюючі препарати з діючою речовиною тебуконазол та протіоконазол. Більшість господарств, особливо на півдні, проводили до 4 разів оприскування посівів ріпаку регуляторами росту, але це не завжди приносило бажаний ефект і рослини «витягувалися». Обумовлено це було подовженим періодом активних температур, та застосуванням не завжди ефективних діючих речовин в складі регуляторів росту.
Формування кореневої системи ріпаку
Крім призупинки точки росту сучасний препарат повинен сприяти формуванню потужної кореневої системи. Якщо виживає корінь і збережеться точка росту, то рослина перезимує і ріпак дасть високий урожай. Однак не всі препарати стимулюють ріст кореневої системи, особливо це виражено для хлормекватхлориду, який пригнічує ріст надземної та підземної частини рослини. Для тебуконазолу характерним є непомітний зовні прояв на листову масу, а істотне потовщення кореневої шийки і пригнічення точки росту. Але необхідно враховувати дозу препарата, що використовується, на фазу розвитку культури. Економія на кількості і якості діючих речовин може бути фатальною в отриманні максимального урожаю.
Маломорозна зима 2018-19рр. також сприяла перезимівлі рослин культури (навіть перерослих), але проблемою залишилися шкідники та хвороби, які накопичилися за осінній період на посівах ріпаку.
Комплексне мінеральне живлення та регулювання весняного розвитку ріпаку
Зважаючи на те, що ріпак потребує для формування 1т зерна значну кількість основних елементів живлення N 60-65 P 35-40 K 60-80 , необхідно врахувати при плануванні високого урожаю потребу в S 20-30 , Mg 10-12 , B 0,1-0,15 , Mn 0,4-0,6 . Тільки при збалансованому комплексному забезпеченні всіма елементами живлення озимий ріпак максимально реалізує свій генетичний потенціал урожайності. Мінеральне живлення слід забезпечити в повному обсязі до початку інтенсивного росту культури навесні, оскільки дефіцит азоту (наприклад) в фазі гілкування може впливати на недобір урожаю до 30%. Звичайно для весняного підживлення азотом ефективними є аміачна селітра, КАС, сульфат амонію, карбамід, які вносяться в кілька прийомів по тало-мерзлому грунту та на початку відростання культури.
Після відновлення весняної вегетації та підживлення азотом ріпак дуже швидко нарощує вегетативну масу. Важливим фактором є регуляція наростання стеблової маси, з метою формування одночасного цвітіння. Технологія захисту озимого ріпаку сприяє ефективному контролю шкідників та хвороб протягом вегетації і забезпечує одночасне достигання всіх бобів у різних ярусах, що зменшує фізичні втрати врожаю під час збирання. Досягти цього можливо при додатковому застосуванні хімічних регуляторів росту рослин на початку весняної вегетації.
Використання тебуконазолу та протіоконазолу навесні має перевагу над дифеконазолом, мепікватхлоридомм, метконазолом та хлормекватхлоридом і забезпечує:
стимуляцію інтенсивного бокового гілкування (гілки першого і другого порядку)
сильний розвиток кореневої системи
боротьбу з фомозом та профілактика склеротиніозу, альтернаріозу, борошнистої роси, циліндроспоріозу
підвищення стійкості до полягання та ламкості стебла.
Важливо, що ці діючі речовини уповільнюють ріст центрального стебла до часу, поки не підростуть бокові пагони — одночасно зацвітає і відцвітає
Захист від хвороб ріпаку озимого
Звертаємо особливу увагу на використання з фунгіцидними обробками інсектицидів, оскільки високу активність на початку вегетації проявляють більшість прихованохоботників, хрестоцвіті блішки, ріпаковий квіткоїд, довгоносики та листогризучі шкідники, боротьба з якими попереджає механічне пошкодження тканин ріпаку. Саме через ці механічні пошкодження проходить 90% зараження рослин ріпаку збудниками грибкових хвороб.
На даний час найбільш шкодочинним є збудник фомозу, втрати врожаю від якого можуть сягати 30-50%. Рослини, які вражені з осені найчастіше гинуть при перезимівлі або рано навесні. Ослаблені рослини в період посухи вражаються сильніше, а на момент збирання висихають і мають щупле невиповнене насіння. Коренева шийка надламується і рослин можуть вилягати.
Склеротиніоз
Склеротиніоз – одна з основних хвороб, що знижує урожайність ріпаку на 30-40%. Розвиток цієї хвороби залежить переважно від погодних умов, але істотним чинником є інтенсивність технології (чим більша доза азоту, тим вищий ризик захворювання), пошкодженість стебел рослин шкідниками і густота стояння рослин (створення мікроклімату з підвищеною вологістю). Отже, чим вища планована урожайність ріпаку, тим вища загроза розвитку склеротиніозу.
Важливим є ступінь зараження хворобою в попередні роки, оскільки склероції в грунті здатні зберігатися до 7-10років. В разі повернення в сівозміні ріпаку на попереднє місце через 4-5 років (характерне для заходу України) – йде провокація хвороби. Можлива провокація із-за тріщин внаслідок весняних морозів – коли пішло інтенсивне відростання і в нічні години різке зниження температури – розтріскується паренхімна тканина і через тріщини проходить зараження.
Генетична стійкість до склеротиніозу і вибір оптимальної фази обробки
Генетична стійкість до хвороби досить умовна – при наявності фізичних пошкоджень проходить зараження і відчутна шкодочинність. Більшість зареєстрованих гібридів ріпаку – середньо- і сильно сприйнятливі до склеротиніозу (BSA, Stand, 2016) напівкарлики ще менш стійкі до склеротинії, що повязане з короткою відстанню польоту спори порівняно з високорослими гібридами (Bauernblatt, 11, 2015).
Оптимальною фазою боротьби зі склеротиніозом є середина цвітіння, тобто на центральному пагоні зацвітає більше половини квіток, починають формуватися перші боби і зацвітати квітки на бокових пагонах. Як правило одного фунгіцидного обробітку комплексом діючих речовин в середині цвітіння достатньо (поєднати з інсектицидом проти ріпакового комарика та насіннєвого прихованохоботника - зареєстрованих д.р. які нетоксичні для бджіл - тіаклоприд), щоб ефективно контролювати склеротинію та альтернарію. Запізнення з обробітком знижує ефективність проти склеротинії, а в основному спрямована на альтернарію.
Збереження якості бобів і посилення рослин
Діюча речовина тіаклоприд ефективна також в боротьбі із личинками, які знаходяться в бобі. Дієвими є флуапірам (з групи карбоксамідів) і новий триазол – протіоконазол. Важливо, що боби залишаються чистими від хвороб до достигання, що зменшує ризик розтріскування і втрат урожаю від осипання.
Надзвичайно ефективним є використання суміші гуматів та мікроелементів (бор, магній, марганець), особливо у ранньовесняних листкових підживленнях – це додатковий стимул рослин до інтенсивного відростання, формування генеративних органів, стимуляції діяльності хлоропластів, а гумінові та фульво кислоти відіграють роль антистресантів після нічних знижень температур та після обробітку гербіцидами.
Опис основних шкідників озимого ріпаку
Посіви ріпаку особливо вразливі до атаки різноманітних комах, що можуть суттєво знижувати врожайність та якість зерна. Захист ріпаку від шкідників важливий на всіх фазах росту культури, адже ушкоджені листки та стебла стають «воротами» для збудників хвороб. Нижче наведено найбільш поширені шкідники, з якими найчастіше доводиться боротися агровиробникам.
Капустяна міль
Капустяна міль — дрібний метелик, гусінь якого пошкоджує листки, прогризаючи численні отвори. Такі ушкодження послаблюють імунітет рослин, що підвищує ризик захворювань. Обробка ріпаку проти шкідників цього виду зазвичай проводиться за допомогою інсектицидів контактно-кишкової дії, щоб максимально знизити чисельність гусениць на полі.
Ріпаковий квіткоїд
Ріпаковий квіткоїд уражує бутони, живлячись пилком, а також пошкоджує генеративні органи. Якщо не організувати захист озимого ріпаку своєчасно, квіткоїд може стати причиною недоотримання врожаю на рівні 30% і більше. Важливо проводити регулярні обстеження посівів та застосовувати відповідні інсектициди до масового розкриття бутонів.
Капустяний прихованохоботник
Капустяний прихованохоботник відкладає яйця в стебла ріпаку, а його личинки виїдають серцевину, що призводить до пригнічення або повного відмирання рослин. Своєчасна обробка ріпаку проти шкідників прихованохоботника знижує ризики механічних пошкоджень, які відкривають шлях для грибкових хвороб. Зазвичай застосовують системні інсектициди з тривалою дією.
Хрестоцвіті блішки
Ці комахи здатні завдати значних збитків у фазі сходів, вигризаючи «вікна» в молодих листках. Обробки ріпаку , спрямовані на знищення хрестоцвітих блішок, найчастіше проводять у період активного живлення комах, використовуючи контактні й системні препарати. Відповідна густота стояння та профілактичні агротехнічні заходи також знижують ризик масового розмноження блішок.
Фази розвитку шкідників та пороги шкідливості
Щоб зрозуміти, чим обробляти ріпак і коли саме це робити, слід враховувати фази розвитку шкідників. Наприклад, капустяна міль та ріпаковий квіткоїд особливо активні у теплу, суху погоду; прихованохоботники й хрестоцвіті блішки можуть шкодити як у ранні, так і в пізні фази розвитку культури. Пороги шкідливості визначаються кількістю особин чи пошкоджених рослин на квадратний метр або іншу одиницю площі. Якщо показник перевищує критичне значення, потрібно невідкладно планувати захист ріпаку від шкідників та хвороб комплексно. Регулярний моніторинг посівів допомагає вчасно діагностувати перевищення порогів і ефективніше використати систему захисту ріпаку.
Методи контролю шкідників
Сучасна система захисту ріпаку базується на інтегрованому підході, що поєднує хімічні та агротехнічні методи. Ось кілька важливих складових:
Сівозміна. Дотримання правильної сівозміни знижує загальне накопичення шкідників і хвороб, що характерні для ріпаку.
Агротехнічні прийоми. Глибока оранка, знищення післяжнивних решток, оптимальні строки сівби та підтримання збалансованого мінерального живлення суттєво зменшують шкодочинність комах.
Хімічні обробки ріпаку . У періоди масових появ шкідників важливо застосовувати інсектициди з різними механізмами дії, щоб уникнути резистентності. Обприскування слід проводити у найбільш вразливі фази розвитку шкідників, дотримуючись норм витрати препарату та техніки безпеки.
Вибір якісних гібридів. Високопродуктивні та стійкі до хвороб гібриди — запорука стабільної врожайності. Звертайте увагу на потенціал, особливості розвитку та реакцію на стресові фактори. Насіння ріпаку для посіву від ВНІС — це можливість отримати селекційно перевірений матеріал, який відмінно зарекомендував себе в українських умовах вирощування.
Комбіновані операції. Часто інсектицидні та фунгіцидні обробки ріпаку поєднують в одному заїзді — це дає змогу ефективно стримувати не лише розмноження комах, а й поширення фомозу, склеротиніозу, альтернаріозу та інших хвороб.
Захист від хвороб та шкідників – це тільки один з важелів отримання високого якісного урожаю зерна ріпаку – для цього необхідно дотримуватися всіх елементів технології. Тому, якщо у виробника основна мета отримати стабільно високий урожай культури, неможливо економити на технології і нехтувати строками проведення необхідних обробок засобами захисту та мінеральними добривами.
Як визначити поріг шкідливості для капустяної молі?
Поріг шкідливості для капустяної молі здебільшого вимірюється кількістю гусениць на одну рослину або на квадратний метр. Зазвичай, якщо на одній рослині налічується понад 2–3 гусениці або на 10 рослинах більше ніж 15 особин, рекомендується негайна обробка ріпаку проти шкідників , щоб запобігти сильним ушкодженням листкової поверхні та зниженню врожайності.
Які агротехнічні заходи допомагають зменшити чисельність хрестоцвітих блішок?
Насамперед, це якісне передпосівне обробітку ґрунту, що знищує личинки та лялечки блішок, а також післяжнивні рештки, де вони можуть розвиватися. Важливо дотримуватися оптимальних строків сівби, щоб рослини встигли зміцніти до появи хвилі шкідника. Додатково корисно забезпечувати збалансоване внесення добрив, оскільки міцні, добре розвинені сходи є більш стійкими до пошкоджень. Якщо ви шукаєте поради щодо вибору найбільш придатних гібридів ріпаку, зверніться до статті Як обрати ріпак , де докладно розглянуто ключові критерії, які варто брати до уваги.
Коли найкраще проводити обробку проти ріпакового квіткоїда?
Найчастіше рекомендовано починати обробку проти квіткоїда, коли на рослинах з’являються перші бутони, але до моменту, коли вони масово розкриються. Якщо зволікати, шкідник зможе знищити значну частину генеративних органів, що призведе до помітного зниження кількості зав’язей та формування меншої кількості якісних стручків.
Обрати країну