Захист кукурудзи від посіву до сходів

Селекційна робота із сільськогосподарськими культурами спрямована на вдосконалення рослин по можливості формування більшої кількості та якості основного продукту (зерна, коренеплодів, зеленої маси і т.п.).

Кожен селекціонер сподівається на те, що всі наступні етапи насінництва і товарного виробництва нових сортів і гібридів будуть спрямовані на збереження і реалізацію генетичного потенціалу урожайності чи якості основної продукції.

Єдиним джерелом передачі генетичної інформації є насінина.

Будь-які механічні пошкодження насіння призводять до розвитку інфекційних захворювань різного походження (грибки, бактерії, віруси) і, як наслідок, істотне погіршення посівних якостей насіння та обмеження реалізації генетичного потенціалу сорту чи гібриду. Серед зернових культур найбільше ушкоджується кукурудза, далі - жито, пшениця м’яка, ячмінь, пшениця тверда.

Зараження збудниками інфекційних захворювань, в основному, проходить в польових умовах в процесі вегетації рослин, а поширення інфекції – під час збирання та післязбиральної доробки насіння внаслідок механічного контакту заражених і здорових насінин між собою.

Одна частина збудників хвороб розвивається на насінині і може призвести до загибелі зародка, проростка чи вегетуючої рослини, а інша частина лише переноситься насінням, але призводить до істотних втрат урожаю в процесі вегетації. Найбільш шкодочинними основними грибковими хворобами кукурудзи є фузаріозні та інші види гнилей, різного типу пліснявіння, сажкові гриби, нігроспороз, гельмінтоспоріоз та інші…

Характерною особливістю для більшості грибкових інфекцій є можливість їх розвитку при низьких позитивних температурах +3…+5 ◦ С і різних режимах вологості та аерації. Такі умови непридатні для проростання і розвитку зародка кукурудзи (оптимальною температурою є +17…+22 ◦ С, мінімальною - +8...+10 ◦ С). Тому в польових умовах грибкові організми мають значну перевагу в розвитку.

Досягти комплексної генетичної стійкості до всіх збудників хвороб і різноманітності їх рас селекційним шляхом практично неможливо. Можливість створення та ідентифікації джерел і донорів стійкості до більшості збудників хвороб обмежена часом. За календарний рік у більшості грибків проходить кілька генерацій, а у вирощуваної культурної рослини-хазяїна – тільки одна.

В таблиці представлена частина збудників хвороб кукурудзи та їх вплив на насіння та рослину:

Як видно з таблиці, основна маса збудників хвороб переноситься насінням і вражає рослини кукурудзи на початкових фазах розвитку культури, а візуальний прояв захворювання можна ідентифікувати тільки в процесі вегетації на більш пізніх етапах органогенезу. Проводити боротьбу з даними збудниками після їх візуального прояву практично неможливо, тому єдиним шляхом боротьби є якісний передпосівний обробіток насіння хімічними та біологічними засобами захисту та стимуляторами росту. Це дає можливість зупинити розвиток патогена на насінні, або його знищити, а стимулятор росту сприяє більш швидкому розвитку проростка кукурудзи і виходу його на денну поверхню. Подальший процес фотосинтезу рослиною дає можливість залучити в дію природні механізми толерантності та стійкості рослини до інфекційних захворювань.

Ефективними діючими речовинами в обробці насіння кукурудзи для боротьби з грибковими інфекціями є тебуконазол, протіоконазол, флудіоксоніл,металаксил, металаксил М та інші..

Тільки якісно оброблений фунгіцидами кондиційний посівний матеріал кукурудзи може забезпечити максимальний захист від збудників хвороб і максимальну реалізацію генетичного потенціалу кожного гібриду.

Слід зауважити, що хімічна обробка насіння фунгіцидними засобами захисту не гарантує повного контролю всіх збудників хвороб за вегетацію, тому необхідно проводити комплекс заходів по моніторингу та боротьбі з патогенними організмами в польових умовах на посівах кукурудзи.