Озимий ріпак серед олійних культур займає почесне місце в структурі посівних площ по всій території України. Вміст слабовисихаючої олії в зерні сягає 51%, що робить його цінним джерелом жиру в харчовій промисловості. Олію безерукових гібридів і сортів використовують у кондитерській справі, консервній промисловості, а звичайних гібридів у миловарній, текстильній металургійній, лакофарбовій та інших галузях виробництва. Макуха і шрот – це високобілковий концентрований корм для тварин. Ріпак один із попередників під озимі культури, який рано звільняє поле і дає можливість якісно підготувати грунт для посіву зернових колосових.
Збільшення площ вирощування ріпаку призвело до розповсюдження захворюваності посівів економічно впливовими хворобами, такими як фомоз, склеротиніоз, альтернаріоз, кореневі гнилі та ін. Зважаючи, що сівозміна України перенасичена соняшником, а частина збудників грибкових хвороб є спільними для соняшнику та ріпаку, то надзвичайно актуальною є проблема захисту посівів від їх негативного впливу.
Статистика свідчить про те, що при збільшенні посівів ріпаку в сівозміні до 10% різко збільшується шкодочинність хвороб. Тому при плануванні високого урожаю культури необхідно передбачати інтенсивний фунгіцидний та інсектицидний захист протягом всієї вегетації.
Інтенсивні зливи в кінці липня 2018 року дали добрий стимул для проведення посіву озимого ріпаку на великих площах навіть у сухій степовій зоні. Потужна коренева система забезпечила швидке проникнення в глибокі горизонти грунту і озимий ріпак сформував потужний і сприятливий для перезимівлі стеблестій з достатнім запасом цукрів.
Важливим було не допустити передчасного витягування стебла з осені, чому могли запобігти ріст регулюючі препарати з діючою речовиною тебуконазол та протіоконазол. Більшість господарств, особливо на півдні, проводили до 4 разів оприскування посівів ріпаку регуляторами росту, але це не завжди приносило бажаний ефект і рослини «витягувалися». Обумовлено це було подовженим періодом активних температур, та застосуванням не завжди ефективних діючих речовин в складі регуляторів росту.
Крім призупинки точки росту сучасний препарат повинен сприяти формуванню потужної кореневої системи. Якщо виживає корінь і збережеться точка росту, то рослина перезимує і ріпак дасть високий урожай. Однак не всі препарати стимулюють ріст кореневої системи, особливо це виражено для хлормекватхлориду, який пригнічує ріст надземної та підземної частини рослини. Для тебуконазолу характерним є непомітний зовні прояв на листову масу, а істотне потовщення кореневої шийки і пригнічення точки росту. Але необхідно враховувати дозу препарата, що використовується, на фазу розвитку культури. Економія на кількості і якості діючих речовин може бути фатальною в отриманні максимального урожаю.
Маломорозна зима 2018-19рр. також сприяла перезимівлі рослин культури (навіть перерослих), але проблемою залишилися шкідники та хвороби, які накопичилися за осінній період на посівах ріпаку.
Зважаючи на те, що ріпак потребує для формування 1т зерна значну кількість основних елементів живлення N 60-65 P 35-40 K 60-80 , необхідно врахувати при плануванні високого урожаю потребу в S 20-30 , Mg 10-12 , B 0,1-0,15 , Mn 0,4-0,6 . Тільки при збалансованому комплексному забезпеченні всіма елементами живлення озимий ріпак максимально реалізує свій генетичний потенціал урожайності. Мінеральне живлення слід забезпечити в повному обсязі до початку інтенсивного росту культури навесні, оскільки дефіцит азоту (наприклад) в фазі гілкування може впливати на недобір урожаю до 30%. Звичайно для весняного підживлення азотом ефективними є аміачна селітра, КАС, сульфат амонію, карбамід, які вносяться в кілька прийомів по тало-мерзлому грунту та на початку відростання культури.
Після відновлення весняної вегетації та підживлення азотом ріпак дуже швидко нарощує вегетативну масу. Важливим фактором є регуляція наростання стеблової маси, з метою формування одночасного цвітіння. Це дає змогу ефективно контролювати шкідників та хвороби протягом вегетації і забезпечує одночасне достигання всіх бобів в різних ярусах, що зменшує фізичні втрати урожаю при збиранні. Досягти цього можливо при застосуванні додатково хімічних регуляторів росту рослин на початку весняної вегетації.
Використання тебуконазолу та протіоконазолу навесні має перевагу над дифеконазолом, мепікватхлоридомм, метконазолом та хлормекватхлоридом і забезпечує :
- стимуляцію інтенсивного бокового гілкування (гілки першого і другого порядку)
- сильний розвиток кореневої системи
- боротьбу з фомозом та профілактика склеротиніозу, альтернаріозу, борошнистої роси, циліндроспоріозу
- підвищення стійкості до полягання та ламкості стебла.
Важливо, що ці діючі речовини уповільнюють ріст центрального стебла до часу, поки не підростуть бокові пагони - одночасно зацвітає і відцвітає.
Звертаємо особливу увагу на використання з фунгіцидними обробітками інсектицидів, оскільки високу активність на початку вегетації проявляють більшість прихованохоботників, хрестоцвіті блішки, ріпаковий квіткоїд, довгоносики та листогризучі шкідники, боротьба з якими попереджає механічне пошкодження тканин ріпаку. Саме через ці механічні пошкодження проходить 90% зараження рослин ріпаку збудниками грибкових хвороб.
На даний час найбільш шкодочинним є збудник фомозу, втрати врожаю від якого можуть сягати 30-50%. Рослини, які вражені з осені найчастіше гинуть при перезимівлі або рано навесні. Ослаблені рослини в період посухи вражаються сильніше, а на момент збирання висихають і мають щупле невиповнене насіння. Коренева шийка надламується і рослин можуть вилягати.
Склеротиніоз – одна з основних хвороб, що знижує урожайність ріпаку на 30-40%. Розвиток цієї хвороби залежить переважно від погодних умов, але істотним чинником є інтенсивність технології (чим більша доза азоту, тим вищий ризик захворювання), пошкодженість стебел рослин шкідниками і густота стояння рослин (створення мікроклімату з підвищеною вологістю). Отже, чим вища планована урожайність ріпаку, тим вища загроза розвитку склеротиніозу.
Важливим є ступінь зараження хворобою в попередні роки, оскільки склероції в грунті здатні зберігатися до 7-10років. В разі повернення в сівозміні ріпаку на попереднє місце через 4-5 років (характерне для заходу України) – йде провокація хвороби. Можлива провокація із-за тріщин внаслідок весняних морозів – коли пішло інтенсивне відростання і в нічні години різке зниження температури – розтріскується паренхімна тканина і через тріщини проходить зараження.
Генетична стійкість до хвороби досить умовна – при наявності фізичних пошкоджень проходить зараження і відчутна шкодочинність. Більшість зареєстрованих гібридів ріпаку – середньо- і сильно сприйнятливі до склеротиніозу (BSA, Stand, 2016) напівкарлики ще менш стійкі до склеротинії, що повязане з короткою відстанню польоту спори порівняно з високорослими гібридами (Bauernblatt, 11, 2015).
Оптимальною фазою боротьби зі склеротиніозом є середина цвітіння, тобто на центральному пагоні зацвітає більше половини квіток, починають формуватися перші боби і зацвітати квітки на бокових пагонах. Як правило одного фунгіцидного обробітку комплексом діючих речовин в середині цвітіння достатньо (поєднати з інсектицидом проти ріпакового комарика та насіннєвого прихованохоботника - зареєстрованих д.р. які нетоксичні для бджіл - тіаклоприд), щоб ефективно контролювати склеротинію та альтернарію. Запізнення з обробітком знижує ефективність проти склеротинії, а в основному спрямована на альтернарію.
Діюча речовина тіаклоприд ефективна також в боротьбі із личинками, які знаходяться в бобі. Дієвими є флуапірам (з групи карбоксамідів) і новий триазол – протіоконазол. Важливо, що боби залишаються чистими від хвороб до достигання, що зменшує ризик розтріскування і втрат урожаю від осипання.
Надзвичайно ефективним є використання суміші гуматів та мікроелементів (бор, магній, марганець), особливо у ранньовесняних листкових підживленнях – це додатковий стимул рослин до інтенсивного відростання, формування генеративних органів, стимуляції діяльності хлоропластів, а гумінові та фульво кислоти відіграють роль антистресантів після нічних знижень температур та після обробітку гербіцидами.
Захист від хвороб та шкідників – це тільки один з важелів отримання високого якісного урожаю зерна ріпаку – для цього необхідно дотримуватися всіх елементів технології. Тому, якщо у виробника основна мета отримати стабільно високий урожай культури, неможливо економити на технології і нехтувати строками проведення необхідних обробок засобами захисту та мінеральними добривами.
Обрати країну