– Пане Мирославе, що відбувається, на ваш погляд? Чому такі різні погляди на ГМО в США та Європі? І чи правда, що в Європі на ГМО – сувора заборона, як про це нам постійно твердять, й що новий законопроєкт України в разі його затвердження може стати перепоною до нашої євроінтеграції? Чи знову нами маніпулюють?
– Як і в політиці, так і в бізнесі – маніпуляція, створення міфів завжди було однією зі складових конкурентної боротьби. ГМО – це крок уперед, це продукти, які рано чи пізно годуватимуть усе людство. Як і редагування геному за допомогою CRISPR-Cas9, де використана та сама ідея, лише застосовано інший, дешевший спосіб зміни геному – без цього ми взагалі скоро не зможемо нікуди рухатися. Це стане буденністю. І наше протистояння цьому просто схоже на антивакцинаторство. Таке сприйняття від незнання. Чим і користуються ті, хто приховує свій бізнес-інтерес.
ГМО з’явилося на початку 1990-х і з того часу активно використовується в більшості країн світу. Правда, не безконтрольно. Регулюють не саму технологію – вони допускають або не допускають на ринок продукти цієї технології. Це називається принцип еквівалентності. Тобто якщо отриманий продукт, не важливо завдяки якій технології, є еквівалентним тому, що до цього дня вживали й по суті в ньому не відбулося якихось кардинальних змін і він не створює загрози навколишньому середовищу й людині, то – welcome на ринок. І це здоровий нормальний підхід.
Оскільки Європа свого часу відстала від США, було ухвалено рішення, що контролюватися буде технологія і, відповідно, продукти цієї технології. Що в Європейському Союзі ГМО заборонено – це міф. В ЄС є власний реєстр дозволених до обігу ГМО. Загалом ЄС щороку імпортує понад 30 млн т ГМ-продукції, переважно з сої. З іншого боку, вирощування ГМ-культур справді більш обмежене, і тут ситуація по країнах ЄС різниться – тут мають право ухвалювати індивідуальні рішення. Наприклад, є країни, в яких заборонено вирощування ГМО, але дозволено їх використання. В інших – може бути дозволено і перше, і друге, але певних видів.
Й уведення нового законопроєкту №5839 «Про державне регулювання генетично-інженерної діяльності та державний контроль за обігом генетично модифікованих організмів і генетично модифікованої продукції для забезпечення продовольчої безпеки» не суперечить нашій євроінтеграції, а навпаки – документ писався на ґрунті європейської моделі. Тобто від нас вимагають не заборони, а лише контролю.
– А от із самим визначенням ГМ-продукції та ГМ-технології нарешті розібралися? Скажімо, про редагування геному за допомогою CRISPR-Cas9 стали наполегливо писати, що це – інше, біологічне й дозволене редагування. Хоча це одне й те саме. І чим ці методи відрізняються від природних процесів?
– Якщо говорити так, щоб було зрозуміло читачам, то ГМО – це організм, що генетично модифікований людиною. А от якщо модифікація відбулася без участі людини – це не-ГМО. Однак реальної різниці між тим, що створила природа, і тим, що створила людина, – насправді немає. Єдиний критерій – це те, що людина там покопирсалася, доклалася до зміни ДНК. До того ж тут використовується омана, що ГМО – це щось неприродне, штучне, вигадане людиною. Однак людина нічого не вигадала, перенесення генів нестатевим шляхом від одного організму до іншого – це природний механізм. Він широко поширений у бактерій, саме тому з’являється стійкість бактерій проти антибіотиків. Агробактерії переносять свої гени до рослин. Людина підгледіла цей процес і просто використовує даний природний механізм, домагаючись, щоб переносилися потрібні нам гени.
Термін «ГМО» насправді не має біологічного сенсу, тільки юридичний. Тому оце розділення рослин і тварин на ГМО і не-ГМО – просто формальне.
Ви ж знаєте, що міф про нібито науково доведену шкідливість ГМ-продуктів спростовано – існує науковий консенсус про те, що доступна нині їжа, отримана з ГМ-культур, не становить більшого ризику для здоров’я людини, ніж звичайна. І вона є на наших столах, просто нікому до цього діла немає. Інтерес у великого бізнесу є лише до сої, кукурудзи та ріпаку, які насправді людина не вживає.
Так ось. Коли ввели таке визначення, то з’ясувалося, що технології, які давно працюють у сільському господарстві, потрапляють під це визначення. До прикладу, біологічний вид ріпаку виник у результаті міжвидової гібридизації ріпи та капусти, тобто в результаті «внутрішнього» гетерозису. В природі таких прикладів безліч. Та сама кукурудза у своєму геномі має до біса, вибачте на слові, таких зон регулювання. Будь-який вищий організм, як і ми з вами, має мітохондрії – органели, де відбуваються всі енергетичні процеси. Так ось ці мітохондрії – це не що інше, як організм, поглинутий іншим організмом. Або пластиди в рослин, найвідоміші – хлоропласти. Там, де відбувається фотосинтез. Ось пластиди теж були організмами та їх поглинули інші, більші організми, які й набули здатності фотосинтезувати. І все це – природні біотехнології, або природні ГМО. Ну це історії давні, про них усі забули, навіть самі вчені. З нещодавніх прикладів – Solanum tuberosum, картопля, яку ми всі споживаємо, виникла внаслідок генетичної модифікації, до того ж не простої модифікації, а генетичної модифікації з агробактеріями. І таких прикладів можна навести сотні. Це тільки те, що відомо науці. А невідомо в кількараз більше. Тому таке визначення – інвалідне саме по собі від самого початку.
Європа чітко зрозуміла, що зробила помилку свого часу. Зараз з’являються нові технології, попередні технології повиходили з-під патенту й вони стали доступними настільки, що в Сполучених Штатах продають набори для підлітків «Зроби ГМО сам». І коштують недорого. Отже, технологія ГМО стала доступною всім і будь-хто може її відтворити і будь-де.
– І все ж європейська спільнота ставиться до цього дуже сторожко. Чи не так?
– Європа толерантніша до редагування геному CRISPR-Cas9. Це нова технологія спрямованого мутагенезу, аналог простого мутагенезу, але здійснюється за допомогою біологічних методів усередині клітини. Нові біотехнології по суті такі самі ГМО, бо створені людьми, якщо слідувати визначенню. Одначе Агенція з безпеки Євросоюзу прийшла до висновку, що ці технології так само безпечні, як і класична селекція. Й ось на сайті Єврокомісії, де були ці висновки опубліковані, в розділі опитування та консультацій зі спільнотою, було отримано 725 тисяч відгуків! Від наукової спільноти, громадян, промисловості тощо… Переважна більшість, умовно 70 %, – за те, щоб оці нові технології (йдеться про редагування геному, цисгенез й інтрагенез – ці два страшних слова, на відміну від трансгенезу) не повинні контролюватись як ГМО. Відповідно Урсула фон дер Ляєн, президент Європейської комісії, ще на початку цього року анонсувала, що в законодавстві ЄС будуть уведені зміни і буде послаблено контроль таких технологій.
Кілька слів про трансгенез і цисгенез. Транс – тому й так називається, що відбувається перенесення генетичної інформації від одного виду до іншого. Візьмемо яскравий приклад, легше запам’ятовується – перенесення гена скорпіона до кукурудзи чи пшениці. Однак часто йдеться про гени бактерій, які переносяться до рослин. Тому й називається транс, або трансгенні рослини. Ще 15 чи 20 років тому в Нідерландах було запропоновано відокремити трансгенез від інтрагенезу і цисгенезу, бо в разі інтрагенезу переносяться гени з того самого виду – від кукурудзи до кукурудзи, а в цисгенезі – від близьких видів, родичів.
Ми знаємо, що більшість культурних рослин не стійкі проти хвороб, особливо грибних, але їхні предки або близькі види дуже часто проявляли абсолютну стійкість проти цих захворювань. Класичне перенесення таких генів стійкості досить тривале й малоефективне. Тому й було запропоновано взяти з того самого або близького виду гени стійкості чи інші потрібні гени й перенести їх до культурних рослин. По суті культурні рослини будуть мати свої ж гени, тільки в іншому місці й набуватиметься потрібна стійкість.
Перші ГМО – це було перенесення гена з бактерії, що давав одну ознаку. А сьогоднішні біотехнології пішли набагато далі – за допомогою регуляції лише одного гена допомагають збільшити врожайність кукурудзи на 10 %! Така зміна могла відбутися й природним шляхом, однак за часом набагато тривалішим. За один класичний селекційний цикл (10 – 12 років) можна збільшити врожайність цієї самої кукурудзи всього на 1 – 2 %. Хіба можна порівнювати?
І 2011-го чи 2012 року було спеціальне засідання Єврокомісії, де обговорювалися такі пропозиції щодо новітніх біотехнологій. Тоді було сказано однозначно: поки що ці технології лишатимуться в ранзі ГМО. Однак наразі ситуація змінилася. Європа намагається відійти від жорсткого контролю нових біотехнологій, хоча за нею тягнеться цей вантаж «спеціального розуміння ГМО» і виховане в цьому дусі застаріле розуміння його суспільством. І люди в країнах, де є така регуляція, наробили собі проблем на рівному місці. Наприклад, Франція через суд добилася того, що продукти класичного мутагенезу теж мають регулюватися законодавством про ГМО. Відтак, може виникнути проблема з ввезенням соняшнику, отриманого за допомогою цього мутагенезу.
Тому в ЄС нині вчиняють хитро: те, що раніше було ГМО, воно й далі маркується як ГМО, а те, що нове, – воно вже не-ГМО. Винайшли ось таку формулу виходу з ситуації – і «побігли» вперед. Бо відставати від інновацій неприпустимо.
– Отже, наш законопроєкт – у дусі часу і вимог ЄС? Це лише певні учасники остерігаються його впливу на свій бізнес – і не більше?
– Що відбулося з нашим законопроєктом? Майже те саме, що з його попереднім варіантом. Тоді він писався за умов, коли всі, хто причетний до законописання, намагалися просунути будь-який закон, який дасть їм змогу просто заробити! Майже те саме відбулося й зараз. Спочатку років три тому активізувалися любителі заробити, які почали чіплятися до великих компаній, що вони сіють ГМ-сою. Таку сою, чого гріха таїти, сіють усі хто хоче. Регулювання ж немає. І тому для великих компаній виникла потреба врегулювати це питання. До того ж Європейський Союз контролює наш рух до наближення й одним із наріжних каменів цього є законодавче врегулювання статусу ГМО.
І тепер знову в новий законопроєкт у результаті безкінечних правок напхали з різних боків безліч необхідних реєстрацій ГМО – як явних, чітко прописаних, так і зовсім неявних. Знову незрозуміло, хто має відповідати за реєстрацію та як. Мені як фахівцю довелося півтора дня розбиратися, аби зрозуміти, що там нічого не можна зробити. Ланцюг без логіки й без завершення. Посилання взаємозациклені. І все ж – це був крок уперед.
Головне завдання регулювання генетичних модифікацій та організмів виникло на тлі побоювань, що такі організми можуть завдати шкоди навколишньому середовищу або ж людині. Правда ж? Однак в Україні ніхто не говорить і не опікується впливом на здоров’я людини чи на навколишнє середовище. Жоден із представників, який брав участь у розробці законопроєкту, про це не говорив, ішлося суто про конкурентну боротьбу на ринку. Компанії, які були представлені на цих «круглих столах» і впливали на цей процес, жадали лише отримати конкурентні переваги. Вони й зараз, враховуючи чутливість суспільства до цього закону, апелюють до нього.
Попри всі невідшліфованості й неузгодженості, по своїй суті новий закон в основних рисах відповідав би європейському законодавству, що вимагається при вступі до ЄС. Ми навіть випередили в цьому Європу, адже зазначили, що технології редагування геному – цисгенез і трансгенез – не слід контролювати як ГМО.
Одначе. На останньому етапі в законопроєкт було внесено пункт про заборону в Україні ГМ-кукурудзи, ГМ-ріпаку і ГМ-цукрових буряків. І що тепер маємо? Закон змінено радикально, перевернуто його «з ніг на голову»: замість регулювання – заборона. Кукурудзи – взагалі, а ріпаку й цукрових буряків – на п’ять років.
Що це означає? Означає, що пролобійовано інтереси торговельників ЗЗР насамперед. ГМ-кукурудза, ГМ-ріпак і ГМ-цукрові буряки в очах наших чиновників і законотворців небезпечніші, ніж 90 млн л пестицидів, які щороку ввозяться в Україну і виливаються на наші поля. Це приблизно 45 млн л діючої речовини. Цієї кількості достатньо, аби вбити 140 млн людей, адже летальна доза для людини пересічно становить 2 мг / кг. Однак такі хімікати не забороняють. Молодих і поки що здорових агрономів такий аргумент лише дратує, вони думають, що заробітки їм актуальніші.
Глянемо глибше. Якщо проаналізувати, на які культури найбільше завозяться ці пестициди, то «пазл» сходиться: на кукурудзу, ріпак і цукрові буряки. Це й пролобійовано. Щодо цукрових буряків, то ситуація взагалі абсурдна. Цукрові буряки – культура дворічна, її корені використовуються в перший рік, коли рослина ще не квітне. А цвітуть вони лише на другий рік і навряд чи це цвітіння хоч колись бачили ті, хто увів таку правку. Отже, заборона вирощування ГМ-цукрових буряків і є лакмусовим папірцем того, що все не так просто і перехресне запилення тут зовсім ні до чого.
А ще ж є європейські насіннєві компанії, які зрозуміли, що в разі затвердження цього законопроєкту в Україні відкриється ринок продукції ГМО і тоді всі вони залишаться без клієнтів. Звісно, дехто з них теж володіє цими технологіями, однак у них немає зареєстрованих генетичних модифікацій, сортів, що вимагає грошей, часу тощо.
Ви уважно прочитайте їхні аргументи. Якщо відкинути словесні лушпиння, то вони ж не кричать проти ГМО. Вони просто відверто говорять про купу проблем для їхнього бізнесу, якщо в нас дозволять ГМО. А тому ледь не волають: шановні українці, бізнес французьких компаній буде проблематичним, тому ви, будь ласка, спиніть у себе цей прогрес. Ми, мовляв, допомогли вам наростити обсяги реалізації насіння до країн ЄС, а це ж надходження валюти в державу, он заводи тут побудували, вкладаємося в зрошення. Ситуація справді абсурдна.
Якби законопроєкт був проголосований у варіанті без правок, ми були б у цьому напрямі найпрогресивнішою країною в Європі. А ось у нинішньому варіанті, якщо законопроєкт буде ухвалено, у нас будуть узаконені ГМ-яблука, ГМ-лосось, ГМ-пшениця, ГМ-банани й таке інше, словом – усе їстівне, крім кукурудзи, яку людина не їсть, і так само ріпаку й цукрових буряків. Це абсолютний нонсенс і тільки в Україні могла статися така абсурдна ситуація, коли врахували інтереси якихось тимчасових компаній та осіб, що за ними стоять.
До того ж ані чиновники, ані депутати не хочуть заглиблюватися й слухати пояснення фахівців, вони лише всюди шукають можливість заробити. І все.
– А ще ж є експортери…
– Так, це ще одна зацікавлена група. За браку законодавства і зовнішніх конкурентів продукції з України це допомагало їм давати нижчу ціну за ГМ-продукцію для фермера. Проте насправді ця різниця – з ГМ- і не-ГМ-продукцією – абсолютно не суттєва, її практично не існує. Зазвичай експортери підписують контракти, в котрих не зазначено поставляють вони ГМО чи не-ГМО, й вони в партію зерна пхають що завгодно. А в Україні з фермером розмовляють інакше. Бо тут їх заробіток.
– А проста людина все ж остерігається ГМО…
– Хтось чомусь зробив такий висновок. А я не певен, що це так. Подивіться як маркетинг використав цю тезу: стали чіпляти наліпки, що продукт без ГМО, на все підряд – хліб, труси, ліхтарики й капці. Люди просто сміються. Або це ще один спосіб привертання уваги. Однак – не страх. Або спитайте про це у фермерів, які вирощують ГМ-сою. Проте ГМО – це ж не тільки соя!
Немає замовлень