Ріпак: обирайте правильно
Перед початком нового ріпакового сезону аграрії, аналізуючи попередній досвід, постають перед вибором: що краще сіяти гібриди озимого ріпаку чи сорти?
Сорт vs. гібрид: у чому різниця?
При виборі сортів чи гібридів агровиробник найперше шукає переваги та відмінності. «Існує загальновідома думка про те, що сорти та гібриди ріпаку мають однакову врожайність. Це слушна думка, але вона була об’єктивною 10 років тому, - пояснює Мирослав Парій, селекціонер, співзасновник ВНІС. – На сьогодні урожайність гібридів озимого ріпаку суттєво переважає над сортами, особливо, якщо його вирощувати не в екстремальних умовах».
ДОВІДКОВО
Ріпак – перехреснозапильна польова культура. Для рослин ріпаку притаманний «внутрішній» гетерозис, оскільки біологічний вид ріпаку (Brassica napus) виник в результаті міжвидової гібридизації ріпи та капусти. Саме тому тривалий час ріпак залишався основною олійною культурою в Європі та Північній Америці. За різними даними ріпак культивується людиною уже протягом 2-6 тис. років як у Європі так і в Азії. До переходу на викопне паливо ріпакова олія використовувалась для вуличного освітлення у масляних ліхтарях, оскільки при горінні дає приємне біле світло і горить майже бездимно. Сьогодні напрями використання ріпаку трохи змінились: це харчова промисловість, виробництво кормів для тварин, виробництво змащувальних матеріалів та біодизелю, не слід забувати і те що ріпак є чудовим медоносом.
Тут важливо розуміти, що сорти отримують завдяки класичному підходу до селекції через схрещування та розмноження. «У чому полягає відмінність між сортом і гібридом?, - пояснює співзасновник ВНІС. - Сорт (в англомовних країнах позначається OP – open pollinated variety) – це однотипна популяція рослин, яка по суті являє собою гомозиготну лінію. Насінництво сортів відбувається шляхом відкритого самозапилення на ізольованих ділянках, тому якщо забезпечити достатню просторову ізоляцію посіву ріпаку сорт можна підтримувати декілька років у господарстві і не купувати насіння».
За словами Мирослава Парія, через такі особливості сортів аграрії повинні сплачувати оригінатору роялті, розмір якого залежить від отриманого урожаю, або інших факторів обговорених під час придбання такого насіння. Але треба бути відвертими, на сьогодні регулювання сплати роялті селекціонеру залишається на особистій відповідальності агровиробника, і часто селекціонер не отримує нічого. Тому українська селекція сортів залишається слабо розвиненою.
«На відміну від сортів, гетерозисні гібриди отримують внаслідок схрещування двох гомозиготних ліній. При купівлі гібридів сплачується лише ціна насіння, хоча вона на порядок вища ніж у сортів. Якщо порівняти урожайність гібридів і сортів, то безперечно гібриди забезпечують кращий результат і з кожним наступним циклом селекції їхня продуктивність зростає, з’являються нові господарсько-цінні ознаки, і тут не обходиться без використання трансгенних технологій. Тому майбутнє за гібридами», - наголошує селекціонер.
До слова, гібридний ріпак – це доволі молода культура. Тому порівняння сортів і гібридів за урожайністю в період 15-20 років неможливе. Мирослав Парій зазначає, що сучасні гібриди переважають сорти не тільки за рахунок гетерозису, а й завдяки тому що вони як мінімум на 20 селекційних років молодші.
ДОВІДКОВО
Гетерозис – це явище підвищеної життєвої сили, продуктивності, урожайності гібридів першого покоління у порівнянні з вихідними батьківськими компонентами. Це явище успішно використовується для виробництва продукції перехреснозапильних культур, таких як: кукурудза, соняшник, ріпак, буряки цукрові, сорго, перехреснозапильні овочеві культури та ін. Застосування гетерозису в промислових масштабах потребує контрольованого схрещування батьківських компонентів на значних площах, що виключає можливість проведення схрещувань вручну.
«Варто розуміти, що чоловічостерильні рослини нездатні утворювати нормальний пилок через відсутність, або недорозвиненість пиляків. Якщо посіяти на одному полі чоловічостерильну форму та відновник фертильності у паралельних рядках, то внаслідок перезапилення на стерильних рослинах усе насіння буде гібридним. Батьківський компонент – відновник фертильності видаляється з поля відразу після завершення цвітіння», - пояснюють у ВНІС.
Починаючи з 1989 року, ринок насіння ріпаку наповнювався гетерозисними гібридами, створеними на основі чоловічої стерильності. У ВНІС пояснюють, що з відкриттям явища цитоплазматичної чоловічої стерильності з’явилась можливість вирощувати гетерозисні гібриди у промислових масштабах. Створені до цього сорти стали батьківськими компонентами перших гібридів, а після цього селекціонери переключили основну увагу на підсилення явища гетерозису. Тому сорти поступово почали відходити у минуле.
Гідна конкуренція: українські гібриди озимого ріпаку
Український ринок ріпакового насіння наповнюють гібриди іноземної та української селекції. Останні, до слова, гідно конкурують з іноземними, часто навіть перевершуючи – за такими показниками як пластичність та врожайність. Крім того, ціна, яка на українські гібриди нижча, додає їм додаткової привабливості, особливо у регіонах з нестабільними погодними умовами.
Два роки тому Україна ввійшла до п’ятірки світових лідерів з виробництва ріпаку. Як правило, більшість площ в світі засівається гібридами першого покоління озимого ріпаку, не виключенням із цього є Україна.
«Впровадження та розвиток гетерозисної селекції цієї важливої культури припало на «чорний» період нашої науки, тому частка українських гібридів в «Державному реєстрі сортів рослин придатних до поширення в Україні» складає не більше 3%», - зазначає Мирослав Парій.
Попри усі труднощі і те, що створення та реєстрація кожного гібриду потребує значного часу та ресурсів, наявність в реєстрі гібридів української селекції свідчить, що ситуація не безнадійна: в Україні є установи, які проводять селекційні роботи на сучасному рівні і є доволі ефективними.
«Для створення сортів сучасного типу у ВНІС ми застосовуємо усі сучасні доступні для нас методи, зокрема технологічні та методи генетичного аналізу. Але у нашому випадку, головним елементом при створенні нових гібридів є широкомасштабне випробування в тих умовах, в яких цей гібрид буде вирощуватись», - пояснює Мирослав Парій.
Усі гібриди ВНІС проходять випробовування у різних грунтово-кліматичних зонах – загалом у восьми локаціях. Таким чином селекціонери ВНІС мають змогу виводити на ринок ті гібриди ріпаку, які мають технологічну пластичність та максимальну урожайність в умовах України.
«Пластичність та урожайність – це два головних критерії, за якими ми рекомендуємо обирати гібриди ріпаку, - наголошує селекціонер. - Водночас, важливо усі гібриди сіяти в оптимальні строки. Якщо з цим виникають труднощі, ми рекомендуємо обирати з гібридів стійких до гербіцидів групи імідазолінонів гібрид Паркер для ранніх термінів посіву, гібрид Блекстоун – для пізніх, класичний гібрид Халк можна висівати в пізні строки, а Редстоун в ранні.
Крім термінів посіву, в останні роки все більшої актуальності набуває такий показник як жаро- та посухостійкість гібридів. У ВНІС, створюючи гібриди ріпаку Халк і Блекстоун, використали спеціальний генетичний матеріал із степової зони. Тому ці два гібриди особливо придатні для вирощування на Півдні України – в екстремальних умовах та при високих температурах.
«Ми як наукова установа закладаємо високий потенціал в наші гібриди, однак його реалізація залежить від вас, аграрії. Від того, наскільки правильно ви використовуєте технологію. Слід пам’ятати, що ріпак – це хрестоцвітна культура, в якого в нашій зоні дуже багато родичів, відповідно, дуже багато шкідників. Тому тільки за умови оптимального хімічного захисту ви зможете реалізувати потенціал гібридів ВНІС», - наголошує Мирослав Парій.
Немає замовлень