Н
а світ Божий щодня з’являються нові гібриди, нові сорти рослин: стійкі проти чуми соняшнику, багаторасового вовчка соняшнику, байдужі до кукурудзяної гнилі кукурудзи й байдужі до всього, окрім турботи господаря, ячмені.
Вам ніколи не спадало на думку, що селекціонери займаються не зовсім своєю справою? Створювати живе, якого не існувало раніше у світі, – це, здається, не зовсім людська справа.
Однак людина вперто дискутує з Богом, показуючи: ось це трохи недороблено, воно ніби й путяще, але посухостійкість у нього низька й вологовіддача слабенька. А ось ми тут зараз підкрутимо…
Можна критикувати генних інженерів, але краще застосовувати їх доробок і підтримувати морально. Серед тих, хто силою думки й наполегливістю рухає світову науку, є і наші співвітчизники. Їх творіння першими потрапляють на українські поля, де вони й плодоносять.
Для мене ВНІС – портрет української науки. Не тієї, де освоюють бюджетні кошти й торгують дослідними землями, а справжньої науки, яка в курсі всіх останніх трендів та світових ідей, яка має крила й очі, яка глибоко знає потреби фермерів і зосереджена на пошуку ідеальних рішень. Керують Інститутом Ярослав і Мирослав Парії, усміхнені чоловіки в светрах і джинсах, люди, які акумулюють позитив і щедро роздають його, як вайфай.
Проте прийшов я у ВНІС напередодні сезону не за тим, щоб міркувати про божественне походження світу, я прийшов дізнатися, які кроки зроблені щодо фітопатології соняшнику та яка нам буде вітчизняна кукурудза.
– Я не пригадаю легких років у сільському господарстві, але 2020-й був… просто ух-х-х який міцний і несподіваний… Чи у вас не так? – запитав я Ярослава Парія.
– Не знаю, для мене рік не був важким, – відповів Ярослав. – Рік змусив пригальмувати та зрозуміти, куди рухатися, на що витрачати зусилля, оцінити, що робимо правильно, а що хибно.
– Це як у сільській місцевості, коли з’їжджаєш з дороги та дивишся на GPS, намагаєшся зрозуміти, куди рухаєшся…
– А навколо трави пахнуть, сонце світить, цвіркуни…
– Однак повертаємося до ВНІСу, наш GPS веде туди. Яким став Інститут на третьому десятилітті існування?
– Ми наростили м’язи, стали більшими й сильнішими. Ми розвиваємо науку, купуємо нове обладнання, навчаємо фахівців, удосконалюємося в організаційному плані. Ми на етапі, коли сімейна компанія стає великою компанією з сучасною системою управління. Продукти, які ми пропонуємо на ринок, засвідчують, що ми подорослішали. Ми вже не підлітки, ми юнаки.
У Харкові в нас дві лабораторії: імунітету рослин та лабораторія з молекулярних маркерів. У Києві – біотехнологічна лабораторія й лабораторія випробовування якості насіння. В них працює близько 40 фахівців, а загалом у компанії близько 180 працівників.
– Солідно.
– Немало, й половина – це науковці. Годилося б вкладати у власне зростання, але ми більше вкладаємося зараз у науку, аніж у виробництво.
– Проте ж не забуваєте про фермера? Виробництво насіння у вас розширюється? Як йде реалізація власного насіння?
– Реалізація йде прекрасно, ми зараз практично закінчуємо продажі. Позиції ходові, кукурудза, соняшник. Клієнтура різноманітна, в нас купують великі холдинги, є господарства на 5 – 7 тисяч гектарів і фермери, які по мішку беруть, – присутні всі типи клієнтів. Працюємо з «Астартою», «Укрландфармінгом», «Харвестом»…
– А що приваблює їх у вашій селекції? Ціна? Унікальні характеристики?
– Усі суб’єкти ринку – в однаковому становищі, всі шукають резерви підвищення ефективності, тому й ціна, й урожайність, й економія на засобах захисту, й посухостійкість – базові вимоги до культур. Має позитивне значення і те, що ми – український виробник, але передусім – продажі тримає якість продукції.
– Коли з десяток років тому в аграріїв було упереджене ставлення до вітчизняних гібридів, вони аргументували це нестабільністю, «сирістю» продукту: в якийсь рік гібрид міг «вистрелити», а в якийсь – провалитися. Ви як таке пояснюєте? Бо виробники вважали це вадами вітчизняної генетики й селекції.
– Давайте почнемо з того, що не існує вітчизняної генетики, а є світовий генофонд певної культури й існує обмін матеріалом. Є різні селекційні програми, різні селекційні установи. Гадаю, тут проблема була не в якості генетики, а в якості виробництва насіння, в хаосі на ринку, великій кількості фальсифікату.
До того ж вітчизняні гібриди, які продавалися на ринку 20 років тому, відставали від зарубіжних аналогів. Це штампи й міфи, які існують в аграрному середовищі. От скажіть, китайські продукти – добрі чи погані? Загалом, люди вважають, що погані, але зараз і багато іменитих транснаціональних компаній належать Китаю, та й більшість виробництв розташована там. Тому продукт треба вивчати, випробовувати та робити власний вибір і висновки.
– Зрозуміло, що кукурудза вашої селекції різноманітна за характеристиками залежно від ФАО, але все ж таки яка в неї середня врожайність?
– Про середню не скажу. Проте фермери повністю задоволені врожайністю наших гібридів. За підсумками року дані абсолютно різні, залежать від посухи. У Херсонській області на поливі із дробним живленням отримали 21 тонну з гектара, гібрид ВН 6763; на заході України – 15 тонн. Наші гібриди перевищують очікування фермерів.
– А соняшник? Це глибоко українська історія, він тут стратегічна культура…
– Ми працюємо над виведенням стійкого проти вовчка соняшнику, оскільки це в нас велика проблема – Житомирська, Чернігівська, Київська, Вінницька області ще тримаються, а всі інші регіони захоплені вовчком. А другий напрям – зміна жиро-кислотного складу, ми виводимо високоолеїнові гібриди.
– Стійкість проти вовчка – це придатність до системи Євро-Лайтнінг®?
– Не тільки, це і хімічна, і генетична стійкість, тут велике значення має система випробувань, польових та лабораторних. Ми збираємо насіння по всіх регіонах, випробовуємо спочатку лінії, а потім і гібриди в умовах Румунії, де існують найагресивніші види вовчка; в умовах України, на Харківщині, траплялися поля, де були уражені абсолютно всі рослини, до того ж гібрид був найстійкіший проти всіх агресорів.
Випробовуємо свої гібриди в умовах Іспанії та Туреччини, щоб протистояти всьому різноманіттю рас вовчка. Виникла потреба в лабораторії, яка б могла робити аналіз із використанням молекулярних маркерів. Ми почали шукати спеціалістів і знайшли їх у Харкові, там і було створено лабораторію.
Лабораторія імунітету, чисто практичного застосування, – це оцінка стійкості матеріалу ліній і гібридів проти різних рас вовчка та борошнистої роси при селекції соняшнику, паралельно фітопатологи проводять оцінку селекційних матеріалів на полях по всіх культурах. А лабораторія молекулярних маркерів дає можливість визначити чистоту ліній, гібридність і належність гібрида до певного генотипу; добирати матеріал із використанням молекулярних маркерів із заданими ознаками.
Крім того, ми там надаємо комерційні послуги нашим партнерам для визначення якості їх посівного матеріалу. Там ми можемо визначити стійкість проти гербіцидів по різних культурах. Молекулярними маркерами ми визначаємо і фітопатоген, його видову належність.
– Усі разом проходимо шлях примусової ізоляції внаслідок коронавірусу, всі намагаємося запропонувати якісь проривні ідеї в складних умовах… Ми живемо у світі, який є, – іншого в нас немає. Що вами рухає? Яка концепція ВНІСу взагалі?
– Нами, мабуть, рухає прагнення створювати нове й пізнавати нове, нам просто надзвичайно цікаво те, чим ми займаємося. Напевно, це проблемно з комерційного погляду, не знаю, наскільки це може привести до успіху…
– З комерційного погляду тільки це й може привести до успіху. Якщо ти займаєшся тим, що тобі цікаво, й люди отримують від цього користь, успіх неминучий.
– У нас не було завдання накопичити капітал. Ми накопичуємо наші можливості, селекційні матеріали, співробітників, наукову базу. Ми зараз увесь прибуток інвестуємо в селекцію, в розвиток. Можна було б за кілька років накопичити значний фінансовий капітал, але буде втрачено час і розвиток…
– Ви не перший раз згадуєте про час.
– Тому що в селекції дуже тривалий процес, а людське життя – 100 років, ну 110. Тому все приходиться порівнювати.
– Гм. 110 років – це всепереможний оптимізм.
– Безумовно. Гроші не все визначають у цьому світі. Існування підприємства винятково для генерації грошей – це бездумне витрачання життєвого ресурсу.
– Добре. Які у вас плани на ХХІ сторіччя? Ну хоча б на 2021 рік?
– Ми намітили запустити селекційну програму в Румунії по соняшнику. Там дуже добрі умови для створення посухостійких матеріалів, випробування стійкості проти вовчка, це значно спрощує селекційний процес. 2021 року ми виводимо на ринок нову лінійку гібридів, розширюємо площі виробництва, створюємо сервісну службу для взаємодії з фермерами та консультування по вирощуванню наших гібридів.
– Яким ви бачите світ цього року?
– Почнемо з українського агросектору. Тренди збережуться, земля концентруватиметься в меншої кількості власників. Триватиме боротьба за ефективність. Та й світ рухатиметься усталеним шляхом.
– Дивіться, в технології прийшов смартфон, став інструментом агронома, це змінило світ за короткий термін… Світ рухається надзвичайно швидко. А ви випускаєте новий гібрид раз на сім років.
– Проте ми постійно в цьому процесі, ми постійно випускаємо оновлення.
– Однак людина отримує в мільйон разів більше інформації, аніж 15 років тому.
– Це проблема комунікацій… Мені кажуть, не треба вже нічого писати, треба знімати відео… Проте Інтернет завдяки доступності та швидкості придатний для передачі швидких коротких меседжів, але, якщо вам потрібна глибинна інформація, її в Інтернеті практично неможливо знайти.
– Так, особливо в часи ковіду. От ми не можемо передбачити, які хвороби будуть у майбутньому, хвороби рослин зокрема, але ж ви щось передбачаєте? Не по факту ж працюєте?
– Насправді з хворобами працюють по факту. Можна передбачати появу хвороб. Як можна було боротися з ковідом до появи власне ковіду? З’являється хвороба, йде пошук генотипів, стійких проти неї. Інакше довелося б робити геть усе. А ми ж не боги. Ми не можемо одночасно робити все.
– У мене склалася інша думка.
– Є загальний імунітет рослин, і на цій основі добираються найміцніші рослини. Проте відбір найздоровіших рослин та використання їх у сільському господарстві приверне патогени, які будуть уражати саме ці рослини. І тільки за фактом появи патогенів можлива боротьба з ними.
– А в селекційній роботі на чому ви фокусуєтеся? Це посухостійкість та вологовіддача? Або ефективна врожайність, коли насіння дає нормальний урожай за половини норми добрив?
– Селекціонери – якоюсь мірою футуристи. Слід уявити собі, яким буде майбутнє і що там знадобиться. Ми маємо право на помилку, але помилки надзвичайно дорого коштують.
– Проте ж це в усіх так.
– У фермерів короткий виробничий цикл. А в селекціонерів – створення продукту може поглинути десять років. Ну сім років.
– Однак же ви прискорюєте виведення новинок, ви не вилазите з Чилі…
– У будь-якому разі три роки йде на створення продукту, два роки – на випробовування та реєстрацію, а потім ще його розмноження та виведення на ринок, загалом до восьми років… А що буде за вісім років уявити собі вкрай важко. Основні вимоги, ми вважаємо, незмінні: це врожайність, стійкість проти хвороб, по соняшнику – висока олійність. Однак варто зважати на вплив чинників середовища. Погляньте на ситуацію з коронавірусом. Будь-коли може виникнути гіпофітотія незрозумілих організмів, можуть бути мутації та утворення нових рас вовчка. Як зміниться клімат? Він буде спекотнішим чи холоднішим, мокрішим? Ви можете передбачити, який буде клімат у майбутньому?
– Можу. Я гадаю, років сім буде ковбасити, зараз поспіль буде кілька років з украй холодними зимами й помірною температурою влітку. Потім буде років п’ять посухи. А після того клімат буде нормальним.
Ярослав збентежено подивився на людину, яка безтурботно прогнозує клімат на десятиліття вперед, і продовжив:
– Поза тим ми розробляємо продукт, який міг би адаптуватися до різних умов. Стійкість проти хвороб – це, власне, ознака адаптивності. Крім цього, врожайність та потреба в ресурсах. Створення матеріалу – це покращення цих характеристик крок за кроком. Головне – пластичність, екологічна пластичність. Під пластичністю ми розуміємо, що, де б ви не посіяли гібрид, ви отримаєте якісний результат. Якщо в посушливих умовах із поганою агротехнікою – отримаєте задовільний результат, а якщо в умовах нормального зволоження з хорошою агротехнікою, то максимальний результат. Такі гібриди можна продавати і на Північ, і на Захід, і на Південь, і всюди вони будуть продуктивними.
З роздумів Ярослава я зробив висновок, що все ж таки головною ознакою культур майбутнього буде їх здатність прилаштовуватися до різних умов вирощування, вологого та посушливого клімату, багатих чи бідних земель, майстерних чи недбалих агропроцесів, і за будь-яких умов треба дати якісний урожай…
– Ви перебуваєте в тренді світової селекції, стежите за вектором розвитку?
– Напевно, ми у тренді, але річ у тім, що світова селекція по рентабельних культурах – річ швидше закрита, ніж відкрита. До ковіду ми брали участь у всіх значних наукових конференціях, і я думаю, ми знаходимося на передньому краї науки, володіємо всіма сучасними матеріалами, технологіями, все використовуємо в практиці.
– І CRISPR CAS?
– Без редагування геному ми взагалі скоро не зможемо нікуди рухатися, це стане буденністю незабаром. Це та сама ідея ГМО, але це інший, дешевший, точніший спосіб зміни геному. В обох випадках використовуються бактеріальні механізми, але якщо в ГМО беруть уже набраний ланцюжок, то в CRISPR CAS замінюється конкретний елемент.
Коли був модним мутагенез, якому передрікали велике майбутнє, це була скерована зміна, а потім треба було шукати потрібні ознаки. А тепер ми повинні знати, де ознака перебуває, і маємо знати її кодування для того, щоб змінювати.
Невдовзі це просто стане одним із методів, звичним у роботі з сільгоспкультурами, змінами геному. Правда, ми ще багато чого не знаємо й можемо створити щось неприємне для людства. Проте людство завжди так рухалося, винаходило порох, потім зброю… Однак якщо ми зупинимося, зупиниться й прогрес.
– Як ви оцінюєте насіннєвий ринок України?
– Великі світові гранди витісняють менших, триває глобалізація, зникає вітчизняна селекція. Пам’ятаєте, у фільмі «Горець» – залишитися має тільки один. Приблизно так і йдуть справи.
– Проте горець, Дункан Маклауд, був в особливих стосунках із Часом…
Я ще плутаюся в номерних назвах гібридів ВНІСу, але вже навчився за довгі роки спілкування відрізняти Ярослава Парія від Мирослава Парія. Вони хоч і близнюки, але один більше займається комерцією, а другий – більше наукою, проте у спільній справі, як часто буває, всі відповідають за все.
Однак оптимісти вони обидва, і почуття гумору в обох чудове. І я прийшов до Мирослава з розмовою про науку.
– Селекційні процеси в нас налагоджені, люди фахові і все рухається до світлого майбуття, – усміхається Мирослав, – а майбуття не має вибору бути світлим чи темним. Ми не можемо не вірити в краще: сфера продовольчої безпеки, до якої ми належимо, може тільки розвиватися, люди завжди потребуватимуть продовольства. Люди ще й множаться, незважаючи на ковід. Агросектор на підйомі. І все це зав’язано на насіння. Хоча американці замислюються над альтернативами, продавши весь насіннєвий бізнес іншим країнам.
– Ну, це точно жарт.
– Якраз не жарт. Поміркуйте, що відбувається в сільгоспвиробництві. Ми використовуємо методи обробітку ґрунту, яким одвіку якщо не десять, то п’ять тисяч років.
На всіх агрегатах – двигуни, яким 200 років. Великі відточені сівалки теж налічують чи не 300 років, власне, технологія посіву. Всі ці технології – з минулого. Це інтенсифіковані примітивні процеси, не враховуючи хімізації та інтенсифікації селекційної діяльності.
Навіть у селекції людство особливо не просунулося, це екстенсивне збільшення. Відбір залишається відбором, яким був 15 тисяч років тому, тільки тоді він був неусвідомлений, а зараз осмислений. Сотні, тисячі сортів рослин випробовуються на врожайність, і врешті відбираються найкращі.
Навіть винайдення вакцини – теж технологія кількасотлітньої давнини з деякими новими елементами. Там працюють речі, відомі давно й лиш тепер вони отримали розвиток. Я не бачу стрибка, прориву в прогресі.
– Проте ж є CRISPR CAS, який дає змогу редагувати геном… У найближчі п’ять років на поля вийдуть трактори на водні…
– І водневий трактор тягнутиме плуга, якому 15 тисяч років. Будинки зараз зводять з обпаленої цегли, котра теж має тисячолітню історію, й кращого матеріалу не винайдено.
Чому в нашій цивілізації вважається, що прогрес – це добре, а консерватизм – погано? У нас у лабораторіях є проєкт з експресії білків у рослинах.
Для створення імунологічних ознак потрібен білок у тій конформації, в якій він зустрічається в людському організмі. З кількома вітчизняними компаніями ми обговорили можливість створення білка коронавірусу в рослинах з дальшою імунізацією мишей і створенням тест-систем.
Для нас це виклик, і ми починаємо цю роботу. Днями у Nature Plants вийшла стаття про регуляцію роботи генів та створенню ознак за допомогою трансгенної експресії. Йдеться про технологію, коли поле обприскується трансгенним матеріалом, у клітини потрапляє привнесений зовні генетичний матеріал, це тимчасова робота. Тобто якщо цей генетичний матеріал кодуватиме флоринген, невеликий пептид, який викликає квітнення рослин, то можна контролювати час квітнення рослин.
Якщо це буде стійкість проти комах, то рослина тимчасово набуває стійкості проти шкідників. Ось новий напрям роботи у сільському господарстві, це вже інший рівень. У нас теж ведуться подібні роботи. Весною ми виходимо на масштабні експерименти по зміні генів кукурудзи.
Ми вже відпрацювали методику внесення екзогенної ДНК у рослини в тепличних умовах, на фазі трьох листків ми змушуємо наші маркерні гени працювати в них, і створили конструкцію, яка повинна викликати підвищення врожайності. Це не повністю наша розробка, ми використали дані інших учених, але такого метода застосування досі не існує.
– А Ярослав казав, що ви не боги.
– І ще один момент, яким хочу поділитися. Я активно зайнявся діабротикою, рослинами, стійкими проти неї. Проте прийшла ідея: чому б не регулювати чисельність самої комахи?
Існує технологія, за якою трансгенних самців випускають у популяцію, і чисельність популяції принципово зменшується. Я підняв протоколи з трансформації жуків і з’ясувалося, що в нас є все для цього, навіть у доступі прилад для мікроін’єкцій, для введення ДНК у репродуктивні органи комах, щоб отримувати трансгенних комах. Нас відділяє від роботи над жуками купівля реактиву за 200 доларів. Однак у світі відомі подібні приклади, коли випустили генетично модифікованих москітів.
– Так складно все. Трансгенні жуки в природі… Хтозна, чим це обернеться…
– Я проїхав Чернівецькою областю, Закарпатською, Тернопільською… Запитайте у фермера, в якого вся кукурудза пропала, чи потрібна йому ГМ-кукурудза, чи варто випускати трансгенних жуків. Мене більше турбує апатія до цієї проблеми аграрної спільноти, наукової спільноти. Проблема стоїть перед усією країною. Кукурудза – стратегічна культура для України.
– Державних стратегій у нас негусто, це так.
– Сумно читати в Інтернеті, хто винайшов вертоліт, хто комп’ютер, хто запустив ракету в США… Ці люди могли реалізуватися тут, усе це могло бути організовано.
– Я не знаю, в яких ви взаєминах із Часом… Я чітко розумію, що до 2013 – 2014 рр. у нас ніякої незалежності не було, не було державності й не було нації. А що таке сім років для історичного процесу? Взагалі ніщо. Ми прекрасна країна, яка народилася вчора. У нас усе попереду і все буде.
– З-поміж компаній, які працюють в Україні та здатні виробляти посівний матеріал, я б хотів бачити нашу компанію на рівні вітчизняних виробників, озброєних наукою і потенціалом.
Я вважаю, частка вітчизняних компаній на ринку зросте, у найближчі п’ять років ми подолаємо бар’єр, який стримує розвиток. Стоятиме питання вибору не за характеристиками гібридів, а за назвою бренда. Я вважаю,
у найближчі п’ять років в Україні запрацює система контролю генетично модифікованих організмів із системою реєстрації.
Євросоюз та інший світ вимагають від України створення системи контролю, тобто будуть створені списки, адже неможливо контролювати те, що не зареєстровано. Тільки-но будуть створені списки, вони будуть миттєво комерціалізовані.
Тобто в короткий час до України зайдуть компанії з цим продуктом – можливо, він не буде називатися GMO, можливо, називатиметься ВТ, біотехнологічні рослини.
Так називається в Європі, в Португалії. Там немає GMO, там є ВТ-кукурудза. Нікого не лякає, жуки не їдять, люди задоволені. Тому ми постійно працюємо й над створенням трансгенних рослин. Ми експериментуємо над створенням стійких проти діабротики рослин, передусім для зовнішніх ринків. Китай торік у всьому світі здійснив реєстрацію власних генетично модифікованих організмів, там створено й кукурудзу, й сою, тобто створена альтернатива авторитетним виробникам, здійснена масова реєстрація.
Проблема полягає не в тому, щоб зареєструвати нові види в Україні. Їх слід зареєструвати на п’яти основних ринках.
Крім виробництва насіння існує експорт й імпорт продукції, а для цього необхідна наявність у реєстрах. Якщо з українськими системами реєстрації ми знайомі, то на інших ринках ще не випробовувані нами бюрократичні процедури та регламенти.
– Однак українське насіння отримало доступ до зовнішніх ринків.
– Давайте не будемо себе обманювати.
Міжнародні компанії пролобіювали для себе можливість виробляти дешеве насіння в Україні й вивозити його.
Ситуація очевидна, але загальна реакція була – українські виробники тепер можуть виходити на зовнішні ринки. Так, і це теж, але для цього треба мати там зареєстровані гібриди й мати можливість конкурувати, як мінімум мати фінансові можливості, порівняні з зарубіжними компаніями, але жодна з українських компаній таких можливостей не має.
Ймовірні ринки у Польщі, Словаччині, але хто з нас піде до Франції?
– Ви активно працюєте з розвитку актуальних для України комерційних культур. Що саме ви змінюєте у традиційних культурах, що вас цікавить?
– Ми наполегливо працюємо над кукурудзою зі зміненим крохмалем. Кукурудзяний крохмаль буває двох видів: розгалужений та нерозгалужений. Виробництво крохмалю поки що не надто інтенсивне в Україні, але є інформація, що будуватимуться заводи.
Кукурудзяний крохмаль – продукт нішевий, але ринок доволі місткий, передбачають, що може бути до 500 тис. га такої кукурудзи.
Окрім того, в наукових публікаціях зустрічаємо, що при певних трансгенних змінах кукурудза активно накопичує крохмаль за підвищених температур. Ми дивимося в цей бік, оскільки кліматичні зміни потребують подібних реакцій, тут ми могли б використати екстремальні температури, підвищуючи посухостійкість.
– Це цікаво. Коли у всіх кукурудза горить, крохмальна радіє…
– Інший рецепт від посухи – сорго. Сорго – це рослинний верблюд, і в деяких регіонах може стати порятунком для аграріїв. Селекційна програма з сорго нами відновлена, й ми працюємо над новими гібридами.
– Південь давно потребує таких верблюдів. Проте ж інші регіони жадають високої врожайності звичних для України культур.
– На кожний запит існує пропозиція. Зараз велика транснаціональна компанія виводить на ринок трансгенну кукурудзу з підвищеною врожайністю. Існують регуляторні гени, які регулюють роботу інших генів. У кукурудзи їх нарахували 126, вони входять у так званий матбокс. Усі ці 126 генів були перевірені на їх вплив на різні характеристики рослини, й виявилося, що 28-й з них, ЗММ Матбокс 28 ЕН.
Якщо змусити його запрацювати раніше, він активно впливає на ріст і розмір рослини, ширину листя, розвиток коренів. Споживання СО2 – ефективніше, фосфору – ефективніше, і в підсумку це приводить до збільшення врожайності від 7 до 10 %, шляхом регуляції одного гена. Практично на рівному місці без особливих додаткових вкладень ми отримуємо кукурудзу, яка перевищує всю існуючу кукурудзу за врожайністю. Це вже запатентовано, і відбувається реєстрація.
Це знаково тим, що біотехнологія, генна інженерія здатні виконувати ті самі завдання, які виконує класична селекція. І в цьому напрямі ми також маємо намір рухатися, оскільки відкрилися ворота для зміни геному на рівні технології, не тільки на рівні селекції. Це – майбутнє, яке відкрило ці ворота.
– Якою технологією відрегульовано цей 28-й ген?
– Це технологія трансгенезу, але, як зазначили голландські вчені, доречніше називати це CIS-генезом. Якщо ви берете генетичний матеріал з іншого організму, це трансгенез, а якщо ви берете генетичний матеріал з цього ж організму, то це CIS-генез. Цього разу це взагалі перестановка елементів у кукурудзі дещо в іншому порядку, додавання ще одного регуляторного гена, копії тієї самої кукурудзи.
– Що у вас з крилами?
– Вони міцніють. Проєкти, які ми ведемо, отримали міцне підґрунтя у вигляді нових лабораторій, фахівців, і ми впевнено йдемо до рішень.
Так боги чи не боги?
Я люблю вчених, близьких до аграріїв і землі, які працюють не для дисертацій і наукових премій, а для людей. Керівники ВНІСу – люди полів, їх кукурудза Амарок 290 і ВН 6763 показує фермерам, що можна розраховувати на врожай від 10 т і до найсміливіших мрій, їх соняшник Шенон і Атілла родять по 3,8 т на ґрунтах, де біологічна врожайність півтори тонни.
Коли станеться прорив, я знаю, хто приведе на поля тридцятитонну кукурудзу і восьмитонний соняшник.
Не вірити – безглуздо. 2008 року вийшов журнал «ЗЕРНО» з викликом одного аграрія: «Ми замахнулися на 200 центнерів» кукурудзи, і я надрукував цей матеріал з таємною думкою: «Люди, дивіться, які безумці є з-поміж нас». Проте нині 20 т не виглядають фантастикою. Тому про майбутнє… або з вірою, або просто з очікуванням сенсацій і проривів.
Однак це буде, я знаю точно.
Хоч люди й не боги.
Джерело:
Гончаренко Юрій, журнал "ЗЕРНО"
Немає замовлень